Сьогоднішня Росія — це наркоман, залежний від крові та насильства. І як у більшості випадків залежності, однією з речей, що може допомогти, є чесність. Не противників Росії, а друзів. Адже вони теж страждають від цієї війни.
Ідеально правильним і чесним вчинком було б прийти до Путіна і сказати: ми друзі тобі, але те, що ти робиш, — це не нормально. Мільйони життів — не іграшка. Якщо в тебе є вимоги — виклади їх, і ми вислухаємо. Але ти не можеш просто так, за власним бажанням, вимагати землю, яка не твоя. Ти не можеш одноосібно руйнувати принципи, на яких базувався світ після Другої світової війни: повага до суверенітету, недоторканність кордонів, відмова від агресії, засудження імперіалізму — список довгий.
Звісно, ймовірність того, що Путін послухає, непевна (якщо тільки великі гравці, як Китай, Південна Африка чи Бразилія, не приєднаються), але принаймні це було б морально правильним кроком.
Виправдовуючи невиправдане, Росія стверджує, що якщо Україну в цій війні підтримує Захід, то Росію підтримує «більшість світу». Іншими словами, вона удає, ніби веде цю збочену війну не заради імперського відродження, а в інтересах Глобального Півдня. Можливо, настав час виправити це явне перекручення фактів і чітко сказати, що нейтралітет і підтримка загарбницької війни — це не одне й те саме. І можливо, настав час сказати: «Загарбницька війна? Не від нашого імені!»