Ті, хто прагне миру, не розпочинають війн. Ті, хто поважає міжнародне право, не порушують його. Ті, хто відкидає імперіалізм, не поводяться як імперіалісти та не вторгаються до сусідів.

На жаль, ці банальні істини доводиться повторювати по слідах вторгнення Росії в Україну. Світ після правди настільки дезорієнтований, його увага така коротка, а води громадської думки такі каламутні, що те, що раніше було банальністю, тепер може бути корисним нагадуванням.

Подивімося, де перебуває вторгнення Росії після майже чотирьох років кривавої бійні. Забравши життя сотень тисяч людей – як українців, так і самих росіян – Росія лише нещодавно повністю окупувала одну з 24 областей України. 

Вона втрачає щомісяця від 15 до 20 тисяч загиблих військових. Тобто в Україні вони щомісяця втрачають більше, ніж СРСР втратив за 10 років Афганістану. 

Щоб полегшити собі справи, Росія ускладнює життя африканцям та іншим іноземцям, яких заманюють до найгіршої м’ясорубки Європи з часів Другої світової війни. М’ясорубці потрібне «м’ясо» - і Росія бере його де тільки може.

Україна теж платить ціну. Але вона знає, за що: щоб не бути окупованою. «Якщо Росія припинить воювати, не буде війни; якщо Україна припинить воювати,  не буде України» — ще одна проста істина, яка потребує нагадування.

Оскільки фронт, попри всі зусилля, значною мірою не рухався останні роки, президент Володимир Зеленський запропонував, щоб і Україна, і Росія припинили бойові дії — вздовж поточної лінії фронту. Це було болісне рішення — оскільки воно залишає багато українців під окупацією. 

Проте на пропозицію України (та багатьох інших країн, включно з Південною Африкою) розпочати переговори про мир без передумов, Росія відповіла рішучим НІ.

Бо президент Володимир Путін таки має передумови. Одна з головних: віддати йому українські землі на Сході та Півдні, які він не зміг завоювати за ці три роки. 

Давайте замислимося над цим фактом: член Об’єднаних Націй, постійний член Ради Безпеки ООН вимагає територію сусіда як умову для припинення агресії проти нього. Таке ось «дотримання Статуту ООН».

Інша умова, яка часто звучить: амністія на все, що російські солдати натворили в Україні. Включно із задокументованими масовими вбивствами цивільних, тортурами, зґвалтуваннями та випадками обезголовлення та кастрації. 

Багато з цих випадків відомі з постів російських солдатів у Telegram. Бо ми живемо в еру соціальних мереж, і окупанти роблять свою роботу з гордістю і радістю. А ще тому, що їхній уряд пообіцяв: що б вони не творили, їм це зійде з рук.

Ще одна передумова: Україна повинна роззброїтися. Бо вона є загрозою для Росії. Так, ви правильно почули: країна, яка останніми роками провела щонайменше дві війни агресії проти сусідів (Грузія, Україна), описує одну зі своїх жертв як «загрозу» і тому вимагає її роззброєння та беззахисності. Ніби щось дуже подібне не відбувалося в Європі 90 років тому. 

Історія справді йде по нескінченній спіралі. І єдине, чого вона нас навчає, — це того, що вона нас не навчає нічому.

І нарешті, вишенька на торті російських «передумов»: заморожені активи Росії мають бути розморожені, а всі санкції — зняті. Іншими словами: розвʼязавши війну, спричинивши смерть сотень тисяч людей, спаливши десятки українських міст і сіл, спробувавши заморозити до смерті мільйони українців шляхом руйнування їхньої енергетичної інфраструктури, РФ не має нести відповідальність за відшкодування збитків. 

А щодо мільйонів українців, переміщених і де-факто бездомних, — нехай інші рятують те, що лишилося від їхнього розбитого життя, і відбудовують все те, що зрівняно із землею.

На Україну відкрито тиснуть, щоб вона на це погодилася. Наразі невідомо, чи будуть путінські передумови прийняті. Але ясно одне: якщо це станеться, світ стане іншим. 

Це буде світ, де нації точно знатимуть: якщо маєш силу і хочеш розірвати сусіда на шматки, вбивши при цьому тисячі, – то в принципі, відтепер це окей. Багато хто засуджуватиме не тебе, а сусіда, якщо він наважиться чинити опір. На нього тиснутимуть, аби він задовільнив твої вимоги. І врешті, незалежно від того, скільки ти вб’єш, вони навіть подякують тобі як миротворцю, бо ти милостиво приймеш в жертву частину землі, життя та свободи твого сусіда.

Існує висока ймовірність, що угода про мир в Україні, щойно її буде досягнуто, стане шаблоном для нового глобального порядку в XXI столітті. І яким же інакшим може бути цей глобальний порядок! 

«Передумови» Росії — це лише анонс. Російський ідеолог Алєксандр Дугін називає цей прекрасний новий світ «епохою нових імперій». Що, очевидно, зробить його також епохою Нового Імперіалізму